середа, 27 червня 2012 р.


А время бежит...



Наче ось тільки були маленькими,гралися,гуляли..і просто насолоджувались життям:)
Але з часом все стає тільки складніше і серйозніше..шкода(
Деякі інші вважають мене дивною,божевільною...але це не так.,хоча можливо трішечки правда.
Просто я ще вмію щиро посміхатись і вибачте якщо це погано.
   Якраз для цього згадую один хороший віршик.



Человек бежит по жизни… Не жалея ног… Дом-работа… Дом-работа… Отбывая срок… Выходные-передышка… Отпуск, как привал… Старость, пенсия,одышка… А куда бежал?…




Море-это вечное движение и любовь,вечная жизнь...








Згадую море минулого року.Нові знайомства..друзі..і навіть симпатія..
Все минуло дуже швидко,майже миттєво,але залишилась маса емоцій,почуттів,і навіть друзів,а точніше один друг(дякую..що не забуваєш навіть на відстані).


Цим літом теж планую такий відпочинок,якщо вийде,але дуже б хотілось.
А поки що передавай морю привіт від мене..добре?..


Запало в душу...

Один друг розповів..вірш..це було вже давненько.Але слова віршика надовго запали в душу.


Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.
Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:
Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,
Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:
Я кинув курити учора вночі,
Прочитав есемеску, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Увімкнув світло, сорочку зім’яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: нарешті вдома.
Скільки всього і скільки я мандрував!
Стежку смерті тричі вночі минав.
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років.
І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,
Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю от сцену і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою смс: скоро прийду,
Боже, дякую!
Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.
Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.
А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.
І я відповім:
Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все.
А потім в лікарні, як божий знак,
Медсестра мені скаже: у тебе рак.
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серцебиття,
Будуть мовчати земля й небеса.
І не мине навіть року, можливо, пів,
Як тебе поцілує якийсь дебіл.
Ти йому розкажеш якось вночі:
У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак – це рак.
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім назло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму тебе.


Мабуть слова цього віршика..я забуду ще не скоро.

Next=)

Трішки музи4ки сьогодні=)
    Останнім часом стала дуже подобатись одна група "muse".Раніше ніколи такого не слухала..але пізніш на неї "підсадив" один хороший друг(заєць дякую:**).Ось одна з улюблених пісеньок:)

Muse - Supermassive Black Hole
Oh baby don’t you know I suffer?
Oh baby can you hear me moan?
You caught me under false pretenses
How long before you let me go?
You
You set my soul alight
You
You set my soul alight
You
Glaciers is melting in the dead of night
And the superstars sucked into the supermassive
(set my soul alight)
You
Glaciers is melting in the dead of night
And the superstars sucked into the supermassive
set my soul
I thought I was a fool for noone
Oh baby I'm a fool for you
You're the queen of the superficial
And how long before you tell the true?
You
You set my soul alight
You
You set my soul alight
Glaciers is melting in the dead of night
And the superstars sucked into the supermassive
(You set my soul alight)
Glaciers is melting in the dead of night
And the superstars sucked into the supermassive
(You set my soul alight)
Supermassive black hole
Supermassive black hole
Supermassive black hole
Supermassive black hole
Glaciers is melting in the dead of night
And the superstars sucked into the supermassive
Glaciers is melting in the dead of night
And the superstars sucked into the supermassive

вівторок, 26 червня 2012 р.

Ох..деньок видався так собі..) ранок пройшов затяжно і нудно(прокинулась пізненько)..далі мене 4екала чашечка смачного чаю=))


А далі звичайний буденний день.Подивилась якусь "мильну"..оперу..звичайно ж, як же без фільму про кохання..в дощовий,сумний день?напереживалась..:)Потім  компик,музичка,переписка з друзями.Далі почитала книгу..Лондона "Серця трьох"..(класна книга)..бачу,що такими темпами скоро її дочитаю.А ще поговорила з хорошим другом...просто телефончик зламався,як я пояснювала знайомому "унікально" зламався,я можу тільки приймати дзвінки,а от сама телефонувати не можу,тому була дуже рада поговорити по телефону з першим хто зателефонував мені за 4 дня...
Ну день був дуже хорошим..не зважаючи на дощик.
    
От нарешті я дотумкала і зробила цей блог..круто:)..але зараз вже майже не має часу про щось розповідати,тому як прийде натхнення4ко..буду тут:)